Чому на історичному цвинтарі Грабник зрізали дерева

Ще одне рішення (влади чи когось іншого?) проведено ради блага громади поза думкою громади.

Одного дня люди вийшли на Соборну і не впізнали затишного історичного Грабника, тієї оази старовини, де любили гуляти, розглядаючи історичні пам’ятники, не лише краєзнавці й туристи.

«Сумно, незахищено і оголено...Так виглядає сьогодні старе кладовище "Грабник" в самісінькому центрі Рівного після "майстерної" роботи арбориста, якого залучила до роботи міська влада...

І якщо що,то арборист- це фахівець з обслуговування та догляду за деревами...

Я б цьому артисту-арбористу рученьки повідбивала б за таку роботу!

А з огляду на те, який об'єкт,що прилягає до "Грабника", тепер як на долоні, цю обрізку дерев можна вважати і диверсією. Питання чи свідомою?» - пролила світло на ймовірного винуватця вирізки дерев на своїй сторінці у Фейсбук депутатка Рівне-ради від «Батьківщини» Галина Кульчинська.

Чи всі вирізані дерева були аварійним? Питання під питанням. Жорстко виступила проти таких брутальних дій на історичному меморіалі краєзнавиця з Рівненського обласного краєзнавчого музею Галина Данильчук, яка найбільше досліджувала поховання на Грабнику. Переймається тим, що буде далі? Під час зрізування дерев постраждали деякі пам’ятники і в цілому оголений цвинтар в центрі міста виглядає неприглядно. Чим зарадити? Реставрація? Висадка нових дерев? На це підуть великі кошти, а результат може вийти ще більш плачевний як вирізка дерев. Бо лиш поприбирати сміття чи бездумно замалювати фарбою історичний пам’ятник – то не реставрація, а ганьба. До реставрації такого меморіалу треба залучати науковців, ретельно розробляти план. Чи до того нам тепер? Постояло б ще це питання в тіні дерев. Так ні. Треба комусь його пришвидшити.

«А нас особисто цікавить питання, до кого звернутися, якщо пошкодили пам'ятники Наших предків, зокрема Дзівак Пилип, Дзівак Марфа? То не просто пам'ятники родичів, то Наша пам'ять, наших дітей, наших онуків і прийдешніх поколінь! Декілька років тому, завдяки родичам з США, вони були повністю відреставровані, а нині напівзнищені! Ми вже шукаємо до кого звернутися. Підкажіть!» - з болем пише Юра Березенський.

Наталія Комарова пише про екологічний бік такої тотальної вирізки дерев в центрі міста: «В Рівному почалася якась негласна епоха боротьби з деревами...кругом...не тільки на кладовищах... А дорослому дереву потрібно рости понад 100 років, щоб повноцінно очищувати повітря... Для повної нейтралізації шкідливостей від однієї машини потрібно 8–10 дорослих дерев... Замість того, щоб спасати кожне повноцінне дерево - ми його винищуємо...жах! Кощунство!»

Тенденція до тотального вирубування дерев на кладовищах в останні десятиріччя спостерігається не лише у Рівному, а повсюдно в області - у містах і селах. Для чого? Щоби, не приведи боже, якесь дерево не впало та не понівечило пам’ятник.Це основна мотивація. Щоб одне чи два-три аварійних не потрощили надгробки, давайте за одним заходом виріжемо усі дерева! Другі кажуть, що всі так роблять, то і ми, як люди.

Погляньте тепер, людоньки, на ці наші цвинтарі, де нема ні одного дерева! Та на них моторошно дивитися! Тим паче, що усі пам’ятники одного зразка і стоять як докір живим під палючим сонцем! Чи побачите таке за кордоном? Ні. Бо дерева - це теж пам’ятники. Вони живі. В них сплять віки. Коли йдеш відвідати могилу рідної людини, хочеться присісти на лаву під деревом або ж прихилитися до дерева, влітку заховатися в його тіні від палючого сонця, почути в шелесті листя той благословенний спокій, за яким ми йдемо на рідну могилу і який лише в таких місцях і буває.

Ксенія ТИХА