Великдень: святкування, звичаї та обряди

Щовесни християни з радістю відзначають Великдень - найважливіше у християнському календарі і дуже давнє за походженням свято. Цього дня християни згадують воскресіння Ісуса Христа через 3 дні після його страти на хресті.

Цьогоріч православні відзначатимуть Великдень 5 травня, а католики святкували 31 березня. Загалом, дата свята обчислюється за місячним календарем і щороку змінюється. Однак Великдень завжди випадає на неділю - саме цього дня тижня, згідно з Біблією, воскрес Христос. За церковними канонами великодній період є найдовшим православним святом, і з урахуванням Світлого Воскресіння, а також дня Вознесіння Господнього він триває рівно 40 днів. Протягом усього цього часу люди продовжують славити Воскресіння Христа, христосуватися, вітати близьких з Великоднем і відвідувати святкові богослужіння в храмах.

Для українців Великдень – це не тільки різнокольорові писанки і смачна паска. Це особливе свято, коли слідують традиціям і вірять у диво. Існує безліч повір’їв і застережень на Великдень. Дотримуючись їх, усе бажане здійснюється.

Підготовка до свята

За традицією, Великодню передує серйозна підготовка.

Великий семитижневий піст – очищення думок, душі і тіла. Піст починається відразу після Масляної. Сім тижнів віруючі не їдять продукти тваринного походження, у певні дні повністю відмовляються від їжі або вживають лише сиру їжу. Вважається, що, дотримуючись міри в їжі, людина вчиться утримуватися від інших спокус і гріхів.

Великий або Чистий четвер – прибирання перед Великоднем. У цей день людина повинна повністю очистити себе і оселю: зробити прибирання у будинку, скупатися до сходу сонця у відкритій водоймі або прийняти контрастний душ. Тим, хто постує, дозволені хліб і червоне вино. Згідно великодньої традиції, у цей день потрібно ставити тісто для пасок і фарбувати яйця. Заборонено шуміти, співати, веселитися, гадати і скандалити.

Страсна п’ятниця – день розп’яття і смерті Ісуса. Це найсуворіший і найсумніший день тижня. Люди моляться, відвідують церковні служби і утримуються від їжі. Під суворою забороною домашня робота, веселощі і пісні, кажуть: «хто пісні у Страсну П’ятницю співає – на Великдень сльози проллє». Не можна брати у руки гострі і ріжучі предмети. Заборонено протикати землю залізом, тобто працювати на дачі – до біди. Згідно з повір’ям, білизна, випрана у цей день, покривається кров’ю. У п’ятницю дозволено лише пекти паски і хліб.

Воскресіння Христове

У ніч на неділю, після опівночі, дзвін сповіщає про Воскресіння Христове і початок великодньої служби. Богослужіння проводяться особливо урочисто й тривають вони до ранку. Кульмінацією служби стає обряд освячення пасок, яєць, вина та ін. Частину принесених страв залишають у церкві для знедолених.

Після церкви усі повертаються додому, вмиваються і всідаються за стіл. Сніданок починають з освячених продуктів, кожен повинен з’їсти по яйцю і покуштувати інші принесені з церкви страви. Далі приступають до решти страв. Зі Світлим Воскресінням закінчується Великий піст, тому святковий стіл повинен бути багатим, з великою різноманітністю страв. Головними атрибутами великоднього столу є паски та яйця-крашанки.

Святкування тривають тиждень, який називається Світлою великодньою седмицею, а кожен із днів носить назву світлого – світлий понеділок, світлий вівторок і т.д.

Весь період святкування при зустрічі люди вітають один одного словами:
– «Христос воскрес!»
– «Воістину воскрес!», триразово цілуються і обмінюються писанками.

До речі, вислів "Христос воскрес!"— "Воістину воскрес!" дуже давній. За переказами, великодній привіт «Христос воскрес!» перший раз злетів з уст ангела до жінок-мироносиць, які у неділю зранку прийшли до Гробу Христового, але не знайшли там Iсуса. Тоді з'явилися ангели та сповістили, що Христос воскрес.Мироносиці вирішили повідомити цю новину апостолам, які бачили Христа, а тому підтвердили: "Воістину воскрес!".

Паски та яйця

Головні символи Великодня – паски і яйця мають також давню, цікаву історію.

Паска. За давнім переказом, Ісус Христос після воскресіння приходив до апостолів під час їх трапез. Вони ж залишали для нього самого вільне місце, а на тарілку клали шматочок хліба.
Так і з'явилася традиція у свято Воскресіння залишати хліб у храмі на особливому столі, як це робили апостоли. Далі хліб поділяли на невеликі шматки і роздавали парафіянам після великодньої служби.
Проте сама суть саме в хлібі. З часом ця традиція міцно вкоренилася у багатьох будинках. Кожна господиня стала випікати в честь свята подібний хліб округлої форми. Форма циліндра також обрана зовсім невипадково. За переказами, саван Спасителя був саме таким.
Маючи під час великодньої трапези на столі паску, ми маємо сподівання, що і в нашому домі невидимо присутній воскреслий Господь. Вважалося, що господиня має бути сама під час процесу випікання пасок, аби уникнути чужих поглядів, а також мати чисті і світлі думки під час замішування тіста. Освяченою паскою українці годували дітей перед основною їжею – для здоров’я, та птахів, котрі сідали на вікно – це був знак багатства і удачі для господарів. Верх паски зрізали і давали корові – аби добре телилася. Скибки освяченого хліба вважалися охороною від злих духів.

Яйця споконвіку символізували нове життя та розбивалися, адже старе має дати дорогу новому. Є безліч версій походження традиції розфарбовування яєць. Найсміливіші стверджують, що аж від римського імператора Марка Аврелія - начебто курка його матері знесла яйце із червоними крапками, що символізувало народження правителя, і після того римляни стали надсилали фарбовані яйця як подарунки та привітання. Ще одна легенда розповідає, що першою придумала фарбувати яйця Діва Марія, яка таким чином забавляла маленького Ісуса. Згідно з іншими переказами, перше пасхальне яйце Марія Магдалина піднесла римському імператору Тиберію. Коли Марія прийшла до Тіберія і оголосила про Воскресіння Христа, імператор сказав, що це так само неможливо, як і те, що куряче яйце буде червоним, і після цих слів куряче яйце, яке він тримав, стало червоного кольору.

Та все ж найбільш реальна версія походження кольорових яєць полягає у історичній здогадці: оскільки під час сорокаденного посту не можна їсти яйця, а кури про це нічого не знали, для зберігання цінного продукту та щоб відрізняти від сирих, наші предки яйця варили, фарбували та потім виставляли на великодній стіл.

Цікаво: якщо традиція фарбувати яйця є і у інших народів, то розписують їх тільки українці. Традиції і особливі способи виготовлення писанок різнилися від села до села – кожен майстер намагався створити свій неповторний шедевр.

Писанка грала велику роль у великодніх ритуалах, зокрема як частина шлюбної традиції – дівчата дарували хлопцям писанки, і найкрасивіші – тим, кого кохали. Для наших предків це був один із способів висловити свої почуття.

До речі, найбільша писанка знаходиться в канадському містечку Вегревілль: 8 м завдовжки, 5 м завширшки, а важить це чудо близько 2 тонн. Не дивуйтесь, вона така важка, тому що збудована з уламків літаків (хоч як не дивно це звучить). Подібно до флюгера, вона повертається за вітром, а видно її в радіусі кількох кілометрів. Створили це диво на згадку про перших українців, котрі приїхали на територію Канади багато років тому.

А найстаріший святковий кекс, котрий зберігся до наших днів, був приготовлений ще у 1821 році Вільямом Скіннером. Цікаво, що за стільки часу він навіть не запліснявів і досі пахне як свіжий. На ньому все ще видно зображення хреста.

Церква та освячена їжа

Взагалі, українці дуже шанували освячену їжу – турботливо підбирали кожен шматочок, що впав на підлогу під час великоднього сніданку. Вважалося, що миші, які з’їдять таку чудодійну їжу, перетворяться на кажанів та мучитимуть незграбу, що її впустив. Залишки такої їжі заборонялось викидати – їх зберігали для використання у обрядах або ж закопували – аби родила нива і не було бур’янів.

Із церкви наші предки верталися ледь не бігом – за народним повір’ям, якщо прийдеш з церкви раніше сусіда, то буде тобі щастити, довго жити. За стіл сідали усією родиною, аби і наступного року триматися купи. Найстарший член родини ділить на всіх присутніх свячені яйце та паску, тільки після цього можна було приступати до трапези.

А ще наші пращури вірили – як проведеш Великдень, так і весь рік. Нап’єшся – будеш рік у напівсні, сумуватимеш – весь рік буде сумно.

У православній традиції під час Великодніх свят важливу роль відіграють і церкви. У Страсний тиждень передбачається часте відвідування служб, а Великодня субота останній строк для сповіді. Вважається, що без цього не досягти повноти свята, адже не правильно сідати до великоднього столу із неочищеними вустами і серцем. А ще, кожен охочий міг вдарити у дзвін, а постоявши під церковним дзвоном – не хворіти увесь рік.

Традиції

Після святкового сніданку влаштовувалися гучні гуляння (гаївки), що не стихали аж три дні. Ігри, хороводи, гойдалки – Велике свято відмічали із розмахом. До речі, гойдання мало і ритуальний сенс – вважалося, що гойдання, як і будь-яка інша дія, що зображує підйом, допомагає родючим силам – врожаю, потомству. Саме тому найбільше згадувань гойдалок припадає на весну – час росту хлібів і формування шлюбних союзів.

А знаєте який цікавий звичай гаївок дійшов до нас із давнини? У дні після Великодня хлопці та дівчата влаштовували Обливаний понеділок – обливали один одного водою. Вода спрадавна вважається символом очищення і оновлення, так само як дощ – символ родючості. Весела забава для молоді була водночас частиною ритуалу залицяння – хлопці в першу чергу обливали тих дівчат, які їм подобались, та із ким хотіли вступити у шлюб. Ця традиція і досі існує у деяких регіонах України.

Великий світлий тиждень (Світла Седмиця)

Після Великодня настає Великий світлий тиждень, коли нічого не можна було робити. І якщо в звичайний тиждень середа й п'ятниця вважалися пісними, то в тиждень після Великодня - можна було їсти м'ясо щодня.
У церкві у Великодню Седмицю щодня відбуваються богослужіння. Ранкові та вечірні молитви замінюються співом Пасхальних годин, а увесь тиждень після літургії відбуваються хресні ходи біля храму, в яких, носиться хрест Христовий.

Вважалося, що навіть три дні люди не варили їжі. Відпочивали.

У Великодній (Поливаний) понеділокнарод починав ходити один до одного в гості христосуватися й обмінюватися писанками. Ходили з поздоровленнями до рідних, знайомих, священиків. Ходили до кумів і хрещені діти, несучи у подарунок калача та крашанки. При цьому останні виголошували й спеціальні вірші. Натомість хрещені батько та мати давали їм гостинців.

Великодній понеділок називають ще "поливаним" чи "обливаним", бо цього дня хлопці обливали дівчат водою. Відкупитися останні могли крашанками.

Цікаво, що традиція обливання є стародавньою, спрямованою на весняне очищення. Існував схожий звичай і в інших народів.
У Світлий вівторок починали ходити в гості дівчата, а у середу селяни влаштовували танці й веселощі, збираючись "на музику".

Від Світлого четверга можна було влаштовувати оглядини, а тому молоді люди приглядали собі наречену. 

Світла п'ятниця вважалась Прощеним днем, а у суботу та неділю в селах знову були гуляння та ігри.

Поминальні дні (гробки)

Закінчувались великодні свята поминанням померлих та ритуальною трапезою на гробках, що зазвичай відбувалось на наступний після Великого світлого тижня понеділок. У цей день померлі предки єднались із живими. Навіть розпочинаючи трапезу на гробках, першу чарку господар родини випивав, звертаючись до померлих родичів "Христос Воскрес, дорогі…". Існувало вірування, що в цей день аналогічний обід відбувався в померлих і на тому світі, де вони їли те ж, що й їхні живі родичі на землі.
Принесеною на гробки їжею ділилися зі старцями, просячи їх помолитися за рідних.
Повернувшись із кладовища, продовжувати трапезу могли й удома, що нагадує звичай предків-слов'ян розпочинати тризну вже після ритуалу похорон.

Великодні вірування

Вважається, на Великдень все стає видимим, навіть містичне; маленькі діти з чистою душею можуть побачити всі земні скарби, які у цю ніч світяться вогниками.

У великодню ніч будь-хто міг випробувати свою вдачу. Предки вважали, якщо взяти червоне яйце і піти з ним на пошуки прихованих скарбів, то неодмінно їх знайдеш. Яйце, нагріваючись у руці, вказує на потрібну місцину. Але додавали, що цей обряд досить небезпечний.

На Великдень можна просити у Бога все. Так, люди похилого віку розчісували своє волосся з думкою про онуків, щоб їх було стільки, скільки волосся на голові. Бажаючи розбагатіти, вмивалися зі срібного посуду. Дівчата просили нареченого.

З нетерпінням чекали першого удару дзвонів. Якщо з першим ударом перехреститися зі словами: «Христос Воскрес, а рабу (ім’я) здоров’я», то одужає навіть важко хвора людина.

Вставали до світанку, щоб не проспати щастя.

На Великдень усі мають веселитися, інакше сумувати доведеться весь рік.

Уранці, після церковної служби спершу господар обходив хлів, де годував худобу, та господарство, а лише тоді заходив до хати, після чого родина починала "розговлятися".

Приходячи з церкви, усі дівчата клали свячене червоне яєчко в миску з водою й умивалися, щоб бути "красною", тобто красивою. Могли випити дівчата й сире освячене яйце, аби голос був гарним.

В давнину, першого великоднього дня всі господині залишались вдома та накривали стіл. Гостинці були заздалегідь готові для приходу гостей і стояли весь день. Натомість чоловіки ходили від хати до хати, вітаючи родичів та знайомих.

За повір’ям, паску треба випікати в четвер, бо робити це в п’ятницю вважається великим гріхом. Кажуть, що якщо випікати паску у п`ятницю, то вона не вдасться, а це негативно вплине на майбутнє всієї родини: протягом року у родині будуть негаразди, ймовірно, помруть родичі.

У сім'ях існує традиція вимірювати силу шляхом розбивання пасхальних яєць. Той член сім'ї, який розіб'є всі яйця і залишиться з цілим, вважається найсильнішим.

Якщо вдасться побачити великодній світанок, то слід очікувати удачу в справах.

 У господині, яка спече вдалий великодній хліб, в будинку буде достаток і благополуччя.

Великодні застереження

У Великдень не можна займатися домашньою роботою – з клопотами піде щастя.

Освячені продукти не можна викидати, їх потрібно з’їсти за святковим столом, поділитися з рідними та сусідами або роздати бідним.

Подружжя не повинно христосуватися на людях – до розлуки.

Гріх проливати кров тварин протягом Світлого тижня, адже вони теж радіють Христовому Воскресінню і славлять Бога.

Не можна викидати шкаралупу за вікно, щоб не потрапити в Ісуса і апостолів, які весь тиждень ходять по землі у жебрацькому дранті.

Великдень у різних країнах світу

Святкування Великодня не має жодних стандартів, тому кожен народ має власні цікаві звичаї та обряди.

У Польщі Великдень святкують у неділю та понеділок. Ранок неділі починається зі святкової меси у костелі. Люди йдуть до церкви з кошиками, після чого сідають за святковий стіл. У святковий день діти отримують шоколадні яйця в подарунок від Пасхального зайчика.
Наступного дня у Польщі є давня традиція «смігус-дингус» - це обливання один одного водою. У цей день дівчата плетуть вінки з квітів та лікувальних трав й співають пісні.
У Німеччині ранок Великодня починається з церковної служби, після чого німці сідають за святковий стіл. Традиційною символічною стравою для німців є риба та лимонний пиріг
Напередодні свята батьки ховають кошик з ласощами й писанками в різних місцях. Після святкового столу діти шукають кошики по всій оселі. Ще один з символів Великодня - пасхальне дерево, яке прикрашають розмальованими яйцями.

В Австралії Великдень заведено святкувати на природі: в горах або лісі. В цей день австралійці вірять, що вода набуває цілющих властивостей, а повітря стає надзвичайно чистим. Також тут щороку проводять фестиваль повітряних куль, зроблених у вигляді пасхальних яєць. Головним символом є рідкісна тварина - біблі, у формі якої роблять святкові гостинці із шоколаду. За традицією, Великодний стіл складається зі смаженої яловичини або курчати з овочами та традиційного десерту - Pavlova - торт із безе, який прикрашений різноманітними фруктами.

Індія.Попри те, що кількість християн в Індії становить 2,5%, але люди все одно святкують Великдень використовуючи свою символіку. Основною частиною святкувань в Індії є обмін подарунками, богослужіння та карнавали. Тут заведено дарувати пасхальні тістечка та кольорові ліхтарики.
У США Великдень починається зі служби у церкві, яка супроводжується колективним співом на честь Ісуса Христа. Після чого американці обов'язково збираються за сімейним столом, де традиційна страва - це шинка з картоплею, ананасами та овочами. Дітям дарують кошики з розмальованими крашанками та солодощами. Основна символіка свята - катання яєць з гори. Діти змагаються, хто далі й без зупинки прокотить своє яйце. Щорічно біля Білого Дому сотні дітей приходять зі своїми пасхальними кошиками, які наповнені крашанками, і катають їх до президентського палацу.
У Великобританії Великдень більш важливий за Різдво. Ще за 2 тижні до свята усі школи зачиняються. З п’ятниці затихають дзвони й починають передзвін лише в пасхальне воскресіння. В неділю британці відвідують Пасхальну службу. Церкви на Великдень прикрашають гілками дерев, нарцисами та розфарбованими яйцями. В цей день заведено вдягати новий одяг, що символізує кінець сезону поганої погоди й настання весни. Після служби прийнято проводити час за одним сімейним столом, а ввечері усі танцюють та веселяться на традиційному карнавалі. Одна з особливостей в цій країні є збирання яєць. В неділю з самого ранку діти прокидаються і починають шукати заховані яйця, які вони розписували на минулому тижні. Дитина, яка збере найбільше яєць, отримує приз.
Італія. Великдень для італійців - один з улюблених свят. Тут, в самому серці католицької віри, все починається з п'ятниці. В цей день вночі міст відбуваються костюмовані хресні ходи, які несуть їх собою окови та запалені факели. Субота сповнена мовчання. На саме Христового Воскресіння тисячі людей збираються на площі, щоб почути привітання від Папи. Після служби цей день заведено проводити із сім’єю за одним великим столом, де обов’язково повинні бути такі страви: Коломбо (кекс з лимонним ароматом), баранина зі смаженими артишоками, салат з солодкого перцю, оливок і помідорів, а також солений пиріг з яйцем і сиром. Понеділок італійці проводять на природі, влаштовуючи прогулянки та пікніки

У Болгарії на Великдень люди виготовляють багато різних глиняних горщиків із хорошими побажаннями та скидають їх з верхніх поверхів будинків на знак перемоги над злом. А кожен бажаючий може взяти собі кусник цього горщика додому на щастя. Писанки тут дозволено фарбувати тільки у Чистий четвер, а на святковому столі повинні бути баранина та червоне вино.

У Фінляндії у цей день також святкують прихід весни. Напередодні свята фіни садять в горщики жито або траву. Коли з’являються перші пагінці, вважається, що вони приносять до домівки весняні барви та настрій.

Для шведіввеликоднім символом є не яйце, а саме курча. Тому тамтешні жителі прикрашають ними свої домівки. Крашанки вони роблять з картону, а всередину кладуть цукерки.