Земля – кусень ласий. Особливо та, що до міста примикає

Зі стартом ринку землі загострилися земельні колізії по всій Україні. Земля завжди була ласим куснем. Особливо та, яка на родючих ґрунтах. Або ж та, яка поблизу великих міст.
Парадоксальна ситуація вималювалася в рівненському мікрорайоні Тинне навколо землі, яку підприємство «Плодорозсадник» передало у спільну власність громадянам. Тут такі підводні течії, в яких і досвідчений детектив розбереться не зразу. Тема багатоаспектна і дуже непроста. На початок окреслимо в цій статті видиму частину справи, а саме те, що фігурує в судах.
Ще у 2006 році Рівненська міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у спільну часткову власність громадянам Закритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Плодорозсадник», внаслідок чого було передано у спільну часткову власність громадян земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 127,2331 га.
Не вся, звісно, означена площа є орною землею. 25,6206 га під багаторічними насадженнями; 25,1014 га під сіножатями; 5,0000 га під пасовищами; 17,3416 га під господарськими будівлями і дворами; 10,0429 га під господарськими шляхами і прогонами; 9,4103 га під захисними насадженнями. Інших земель – 34,7163 га. Та все ж це неабияка власність, якою громада може користуватися на власний розсуд.
Як же скористалися цією передачею землі підприємства у спільну часткову власність громадяни?
Державні акти (їх 14 чи 15) на право власності на земельні ділянки загальною площею 127,2331 га 14 жовтня 2010 року отримала на своє ім’я одна особа Мушинська Надія Василівна, колишній бухгалтер цього підприємства. До них додали списки інших співвласників. Тож такі особи, як І.С. Грабар, А.А. Замлинний, П.Г. Мартинюк, О.С. Остапчук, Н.М. Писарчук, С.С. Писарчук, К.Ф. Прухницька та інші сподівалися, що вони законні співвласники.
Та в нашому світі у всякому ділі, яке має відношення до якоїсь власності, завжди є свої підводні течії. Довіряй, але перевіряй. Треба вникати, читати законодавство і добре контролювати тих, хто взявся справою кермувати. За словами А.С. Нестерука, одного із співвласників цієї землі, ніхто з тиннівців і гадки не мав, що діється поза їхніми спинами. Ніхто такого не очікував, що земля без згоди людей таємно й хитро буде передана в багаторічну оренду (майже на півсторіччя!) тому ж «Плодорозсаднику».
За п’ять років з 2012 по 2017 роки ці земельні ділянки, що начебто стали спільною частковою власністю громадян, були передані на досить тривалий термін – якісь землі на 40, а якісь – на 49 років в оренду Товариству з додатковою відповідальністю «Плодорозсадник». Про це свідчать цілий ряд договорів між уповноваженою від колективу особою співвласників Мушинською Надією Василівною, яка виступає в ролі орендодавця та Товариством з додатковою відповідальністю «Плодорозсадник» (орендар). Чотири договори підписано в квітні 2012 року та одинадцять – у січні 2017 року. Чому стільки договорів? Тому що земля різна. Є орна, є луги, земля під будівлями, дорогами і т. п. Так, з огляду на такий тривалий термін оренди, земля знову опинилася у ТДВ «Плодорозсадник».
Стали люди шукати інформацію про колективне часткове володіння землями переданими від «Плодорозсадника», стали над цим питанням замислюватися, зажадали документів про право власності на свої частки. Лиш тоді збагнули, що насправді сталося, коли можна було щось побачити в мережі Інтернет. Стали обговорювати це питання, проконсультувалися щодо правомірності цих договорів з рядом компетентних у таких питаннях осіб. А завершилось це тим, що подали справу до суду. Чимало співвласників, на жаль, так і не дочекалися рішення на свою користь, як не скористались і своїм правом власності, бо до рішення суду не дожили.
Рівненський міський суд визнав, що укладення ряду довгострокових договорів уповноваженою особою від колективу співвласників Н.В. Мушинською та ТДВ «Плодорозсадник» незаконне. Виявилось, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пані Мушинська є членом ТДВ «Плодорозсадник»! Тож вона ніяк не могла бути уповноваженою співвласників землі і не могла заключати від їхнього імені ніякі договори. Співвласники земельних ділянок, що передані в оренду за спірними договорами (зокрема І.С. Грабар, А.А. Замлинний, П.Г. Мартинюк, О.С. Остапчук, Н.М. Писарчук, С.С. Писарчук, К.Ф. Прухницька) не уповноважували Н.В. Мушинську на укладення таких договорів. Тож зрозуміло, що вони навіть не здогадувалися про такі дії! І брати участі у будь-яких розпорядчих діях щодо передачі земельних ділянок в оренду також не могли.
Висновок про те, що правовий режим спільної часткової власності на майно має враховувати інтереси всіх учасників, дав Верховний Суд України від 02.09.2020 р. Обмеження прав одних учасників за рахунок інших неприпустиме.
18 червня 2021 року Рівненський міський суд визнав договори оренди між Н.В. Мушинською та ТДВ «Плодорозсадник» (орендар) недійсними. А відтак право оренди припинено, підлягає скасуванню і рішення про державну реєстрацію права оренди на такі земельні ділянки.
Тож співвласники земельних ділянок, отримавши повчальний урок, нарешті дістали право розпоряджатися своїми частками на власний розсуд. Тут би й мала бути поставлена крапка.
Та чи легко було змиритися з подібним поворотом справи керівництву «Плодорозсадника»? Так довго чекали ринку землі. А тут, коли цей ринок стартував, представники громади з довгим списком претендентів на право власності на землю подали в суд і його виграли. Змиритися і так собі тихо віддати такий ласий шмат землі?
Думали-гадали, що зробити і вигадали! Як розповідають тиннівці, серед числа співвласників було знайдено таку особу, яка не могла відмовитися від подання від її імені апеляційної скарги. Особу, яка на підприємстві не працювала, а частку на землю отримала з щедрої подачі керівництва та ще й на тій землі побудувалася. Борги ж треба віддавати. Рано чи пізно. Тож геть не дивно, що до Рівненського міського суду подав апеляційну скаргу чоловік із числа тих співвласників землі, чиї права недавно відстояв суд. І дуже парадоксально, що він вимагає скасувати це рішення суду через дрібницю. Справу в суді розглянули без його участі. І нічого, що в цей час він тяжко хворів. Тиннівцям ясно, як білий день, що ім’я цієї людини просто використане, аби від когось подати скаргу.
Дата слухання цієї апеляційної скарги в суді була призначена на кінець січня 2022 року. Однак через те, що позивач хворіє й на суд прийти не може, слухання перенесено на 31 травня 2022 року.
Адвокат Віталій Грабовський переконаний, що ця апеляційна скарга не може вплинути на рішення суду.
Та коли поміркувати, то співвласники землі у такий спосіб одержали новий удар. Люди втрачають для господарської діяльності ще один рік. Адже, поки справа в суді, землі торкатися не можна. А що таке дата слухання 31 травня? Весняний день, який рік годує, вже пропущений. Настає літо. Чи не для того все підлаштовано саме так, щоб попри позитивне судове рішення, люди землею не скористалися?
Від редакції: До цієї теми ми ще повернемося. Редакція газети «Дикі вісті» разом з міським депутатом Оленою Нездюр стежитиме за розвитком подій навколо землі, виділеної у мікрорайоні Тинне у спільне користування сімей, які колись працювали на підприємстві «Плодорозсадник» і право на свою частку заробили багаторічною важкою працею. В окремих це право в суді відстоюють вже їхні діти, бо самі вони до цього часу не дожили.