Як тиннівцям вирішити прикру цвинтарну проблему?
Як тиннівцям вирішити прикру цвинтарну проблему?
Люди вважають щастям прожити на рідній землі, а коли настане пора – бути у ній похованим. Щоб приходили на могилу рідні й близькі, могли за нею доглядати.
У нас, на етнічній Волині, Рівненщині зокрема нема традиції споруджувати могильні склепи, але традиція хоронити родичів один біля одного непорушна і люди намагаються її дотримуватися: забивають кілочки, ставлять лавочки, намагаючись зберегти місце… Не по собі якось при цьому. Живий про живе має думати і дбати. Але роблять так, аби потім родина не опинилася в прикрій ситуації. Старі люди наперед заповідають свої дітям про заповітне місце на цвинтарі.
Та коли в далеких від великого міста селах з останнім побажанням покійного проблем нема, то у приміських селах питання виникають. А що коли приміське село стає мікрорайоном великого міста? Як от Тинне при Рівному? Ще на зорі української незалежності Тинне стало частиною міста Рівне. Сьогодні його вважають престижним мікрорайоном. Але традиції жителів не змінилися. Не змінилися й поховальні обряди та традиції.
Престижність завжди приваблює. Хтось намагається у Тинному побудуватись, або ж придбати нерухомість. З’явилися питання і щодо кладовища. Ще у 2008 році жителі Тинного занепокоїлися через те, що територія цвинтаря не безмежна. От-от і для нових поховань вже місця не стане і кладовище закриють для нових поховань. Щоб цього не сталося, люди порадилися між собою та й вирішили пожертвувати землею заради розширення кладовища, яку раніше колгосп надав їм у користування під городи. Звернулися з цим питанням до влади, добровільно відмовилися від обробки цих земель і питання уладнали: цвинтарні межі розширили. В цілому віддали під кладовище свої городи 43 мешканці мікрорайону (є навіть список). Ділянка становить 4,21 га. Державний акт на землю цвинтаря був оформлений на КП «Спецкомбінат – ритуальна служба». Як розповідають місцеві жителі, між ритуальним підприємством та мешканцями Тинного існувала домовленість, що право поховання своїх родичів на цьому шматку землі належало лиш тим, хто мешкає в мікрорайоні Тинне. Щодо права на поховання на Тиннівському кладовищі тих, хто проживає в іншій місцевості, його вирішили надавати лиш у випадку захоронення біля існуючих могил близьких родичів (батьків, чоловіка чи дружини), якщо такі є й коли біля цих могил є вільне місце. Для контролю навіть обрали відповідальну особу від громади – голову та членів наглядової узгоджувальної ради. Надали спецкомбінату і записи з реєстрації поховань на Тиннівському кладовищі та списки жителів мікрорайону, щоб легше було контролювати ситуацію. За словами жителів Тинного домовленість ця не порушувалася місяців з п’ять.
Цвинтарна тема щодо браку місць для захоронення делікатна й непроста. Ніхто не стане з пікетом, коли йде похоронна процесія. Проте чи можуть люди байдуже спостерігати, як ті 4,21 га землі, які вони добровільно віддали під розширення кладовища, заповнюються новими похованнями з Рівного та прилеглих територій?! Їх ця тема непокоїть.
Тиннівці кажуть, що до керівника спецкомбінату М.М. Володька зверталися неодноразово. І, на їхню думку, порушення є. От візьмімо Акт перевірки, який наглядова узгоджувальна рада громади подала у лютому 2016 року. Цим актом засвідчено що за період з лютого 2015 по лютий 2016-го на Тиннівському кладовищі було здійснено 120 поховань. Вічний спочинок знайшли 40 мешканців Тинного та 43 «чужих». Ще 37 родичів підзахоронено біля старих могил родичів.
Директор КП «Спецкомбінат – ритуальна служба» Микола Володько не відмовив нашому виданню в коментарі. Він переконаний, що це питання заточене під чиїсь меркантильні інтереси. Жителів Тинного ймовірно хтось підбурює на конфлікт з владою. Адже ще в 2011 році разом він разом з секретарем Рівненської міської ради Андрієм Грещуком (нині покійним) спілкувалися з тиннівцями, розв’язали всі питання. Жителі мікрорайону не можуть маніпулювати владою. Існують узаконені правила і Спецкомбінат їх не порушує. А найголовніше, про що наголошує посадовець, це те, що розширення кладовища відбулося не за рахунок приватних городів мешканців Тинного, а за рахунок міської землі. Бо ця земля, яка колись належала колгоспу, відійшла до міста, до земель запасу Рівненської міської ради. За фінансування з міського бюджету на Тиннівському цвинтарі проклали доріжки, встановили огорожу, проводять водогін. Реконструкція й благоустрій кладовища – вимога часу, тож і надалі влада в цьому напрямку не покине цей цвинтар напризволяще. Щодо чуток про продажу місць на поховання М.М. Володько каже: «Якщо б тиннівці мали доказову базу, то давно б звернулися в прокуратуру. Нехай звертаються».
Що пов’язане з грошовими внесками, це хіба в тому випадку, коли родичі покійних залишають біля їхніх могил місця для майбутніх поховань. Ось тоді вони мають офіційно через касу сплачувати невеликі суми на благоустрій.
Жителі Тинного не розуміють, як це на момент передачі під кладовище їхні городи були у володінні Рівненської міської ради як землі запасу. У Спецкомбінату також є аргументи. Там кажуть, що компромісне рішення про поховання на кладовищі в Тинному тільки членів Тиннівської громади, чиї близькі родичі вже там поховані є не зовсім законним. Адже є стаття 4 Закону України «Про поховання та похоронну справу», в якій вказано про «створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак». Тож, мовляв, ті рівняни, котрі мешкають неподалік від Тинного і тамтешнього кладовища – на Боярці, на вулицях Макарова та Дубенській, але отримали відмову в похованні на ньому своїх рідних мають більше підстав скаржитися. Відмовляти будь-якому мешканцю обласного міста в похованні на тому чи іншому цвинтарі – незаконно і неправильно.
Тож проблема є і її потрібно вирішувати. Жителі Тинного звертаються до секретаря Рівненської міської ради Віктора Шакирзяна з проханням створити тимчасову депутатську комісію. Питання непросте, дуже делікатне і перш ніж приймати якісь рішення, його треба добре вивчити.
Подібні проблеми виникають і в інших місцевостях. Кладовища розширюються до величезних територій. Мертві відвойовують у живих все більше й більше землі. Ситуація ця так чи інакше з часом змусить Україну вивчати досвід здійснення захоронень покійних громадян інших країн і приймати рішення, які очевидно сподобаються не всім.
Питання вивчала Людмила МАРЧУК
Люди вважають щастям прожити на рідній землі, а коли настане пора – бути у ній похованим. Щоб приходили на могилу рідні й близькі, могли за нею доглядати.
У нас, на етнічній Волині, Рівненщині зокрема нема традиції споруджувати могильні склепи, але традиція хоронити родичів один біля одного непорушна і люди намагаються її дотримуватися: забивають кілочки, ставлять лавочки, намагаючись зберегти місце… Не по собі якось при цьому. Живий про живе має думати і дбати. Але роблять так, аби потім родина не опинилася в прикрій ситуації. Старі люди наперед заповідають свої дітям про заповітне місце на цвинтарі.
Та коли в далеких від великого міста селах з останнім побажанням покійного проблем нема, то у приміських селах питання виникають. А що коли приміське село стає мікрорайоном великого міста? Як от Тинне при Рівному? Ще на зорі української незалежності Тинне стало частиною міста Рівне. Сьогодні його вважають престижним мікрорайоном. Але традиції жителів не змінилися. Не змінилися й поховальні обряди та традиції.
Престижність завжди приваблює. Хтось намагається у Тинному побудуватись, або ж придбати нерухомість. З’явилися питання і щодо кладовища. Ще у 2008 році жителі Тинного занепокоїлися через те, що територія цвинтаря не безмежна. От-от і для нових поховань вже місця не стане і кладовище закриють для нових поховань. Щоб цього не сталося, люди порадилися між собою та й вирішили пожертвувати землею заради розширення кладовища, яку раніше колгосп надав їм у користування під городи. Звернулися з цим питанням до влади, добровільно відмовилися від обробки цих земель і питання уладнали: цвинтарні межі розширили. В цілому віддали під кладовище свої городи 43 мешканці мікрорайону (є навіть список). Ділянка становить 4,21 га. Державний акт на землю цвинтаря був оформлений на КП «Спецкомбінат – ритуальна служба». Як розповідають місцеві жителі, між ритуальним підприємством та мешканцями Тинного існувала домовленість, що право поховання своїх родичів на цьому шматку землі належало лиш тим, хто мешкає в мікрорайоні Тинне. Щодо права на поховання на Тиннівському кладовищі тих, хто проживає в іншій місцевості, його вирішили надавати лиш у випадку захоронення біля існуючих могил близьких родичів (батьків, чоловіка чи дружини), якщо такі є й коли біля цих могил є вільне місце. Для контролю навіть обрали відповідальну особу від громади – голову та членів наглядової узгоджувальної ради. Надали спецкомбінату і записи з реєстрації поховань на Тиннівському кладовищі та списки жителів мікрорайону, щоб легше було контролювати ситуацію. За словами жителів Тинного домовленість ця не порушувалася місяців з п’ять.
Цвинтарна тема щодо браку місць для захоронення делікатна й непроста. Ніхто не стане з пікетом, коли йде похоронна процесія. Проте чи можуть люди байдуже спостерігати, як ті 4,21 га землі, які вони добровільно віддали під розширення кладовища, заповнюються новими похованнями з Рівного та прилеглих територій?! Їх ця тема непокоїть.
Тиннівці кажуть, що до керівника спецкомбінату М.М. Володька зверталися неодноразово. І, на їхню думку, порушення є. От візьмімо Акт перевірки, який наглядова узгоджувальна рада громади подала у лютому 2016 року. Цим актом засвідчено що за період з лютого 2015 по лютий 2016-го на Тиннівському кладовищі було здійснено 120 поховань. Вічний спочинок знайшли 40 мешканців Тинного та 43 «чужих». Ще 37 родичів підзахоронено біля старих могил родичів.
Директор КП «Спецкомбінат – ритуальна служба» Микола Володько не відмовив нашому виданню в коментарі. Він переконаний, що це питання заточене під чиїсь меркантильні інтереси. Жителів Тинного ймовірно хтось підбурює на конфлікт з владою. Адже ще в 2011 році разом він разом з секретарем Рівненської міської ради Андрієм Грещуком (нині покійним) спілкувалися з тиннівцями, розв’язали всі питання. Жителі мікрорайону не можуть маніпулювати владою. Існують узаконені правила і Спецкомбінат їх не порушує. А найголовніше, про що наголошує посадовець, це те, що розширення кладовища відбулося не за рахунок приватних городів мешканців Тинного, а за рахунок міської землі. Бо ця земля, яка колись належала колгоспу, відійшла до міста, до земель запасу Рівненської міської ради. За фінансування з міського бюджету на Тиннівському цвинтарі проклали доріжки, встановили огорожу, проводять водогін. Реконструкція й благоустрій кладовища – вимога часу, тож і надалі влада в цьому напрямку не покине цей цвинтар напризволяще. Щодо чуток про продажу місць на поховання М.М. Володько каже: «Якщо б тиннівці мали доказову базу, то давно б звернулися в прокуратуру. Нехай звертаються».
Що пов’язане з грошовими внесками, це хіба в тому випадку, коли родичі покійних залишають біля їхніх могил місця для майбутніх поховань. Ось тоді вони мають офіційно через касу сплачувати невеликі суми на благоустрій.
Жителі Тинного не розуміють, як це на момент передачі під кладовище їхні городи були у володінні Рівненської міської ради як землі запасу. У Спецкомбінату також є аргументи. Там кажуть, що компромісне рішення про поховання на кладовищі в Тинному тільки членів Тиннівської громади, чиї близькі родичі вже там поховані є не зовсім законним. Адже є стаття 4 Закону України «Про поховання та похоронну справу», в якій вказано про «створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак». Тож, мовляв, ті рівняни, котрі мешкають неподалік від Тинного і тамтешнього кладовища – на Боярці, на вулицях Макарова та Дубенській, але отримали відмову в похованні на ньому своїх рідних мають більше підстав скаржитися. Відмовляти будь-якому мешканцю обласного міста в похованні на тому чи іншому цвинтарі – незаконно і неправильно.
Тож проблема є і її потрібно вирішувати. Жителі Тинного звертаються до секретаря Рівненської міської ради Віктора Шакирзяна з проханням створити тимчасову депутатську комісію. Питання непросте, дуже делікатне і перш ніж приймати якісь рішення, його треба добре вивчити.
Подібні проблеми виникають і в інших місцевостях. Кладовища розширюються до величезних територій. Мертві відвойовують у живих все більше й більше землі. Ситуація ця так чи інакше з часом змусить Україну вивчати досвід здійснення захоронень покійних громадян інших країн і приймати рішення, які очевидно сподобаються не всім.
Питання вивчала Людмила МАРЧУК
