Заробітки за кордоном – з перших уст як воно є

Наш книжковий світ збагатився ще однією книжкою. Днями у Рівненській бібліотеці для молоді, рівнянин Борислав КолиЯк (Павло Руденко) презентував свою книжечку «Щоденник українського поляка».
Книжка невеличкого формату. Молодий письменник зізнався, що довгих жанрів не любить, починав із оповідань, які публікував у літературних журналах. Текстова частина «Щоденника українського поляка» вмістилася на 42 сторінках. Вже сама назва твору наштовхує на думку, що твір про будні наших українських заробітчан у Польщі. Твір дуже сміливий, бо автобіографічний. Хоч книжечка й називається щоденником, однак у ній нема щоденникових записів, тут відтворені в хронологічному порядку пригоди двох друзів – Павла з кумом у колі таких же заробітчан, з ким їх звела доля.
Автор правдиво, не ідеалізучи подій, не приховуючи вад персонажів, написав розповідь про власну подорож до Польщі з метою там попрацювати й заробити. Завершується твір поїздкою до Бельгії – Павло із простроченою візою не без пригод їде на весілля власної сестри, яка виходить заміж за фермера.
Героями оповіді, окрім Павла (автора) та його кума постають такі ж молоді хлопці та чоловіки з різних куточків України, представники різних професій, які у чужій державі пристають на будь-яку прийнятну чорну роботу і працюють там, далеко не завжди дотримуючись встановлених правил. Скоріше всього, хлопці ведуть себе на роботі пакувальниками в супермаркеті, як шукачі пригод і любителі мандрів. Не знаючи законів та мови чужої країни, часто потрапляють в халепу. Любителі пива і чогось міцнішого не витримують спокуси з’їсти цукерку-другу з тих, що пакують, у час, коли за ними не сильно пильнують.
Твір молодого рівненського письменника, до речі, юриста за фахом, тим і цінний, що він не намагається прикрасити дійсність. Всі герої живі й реальні, діють так, як бешкетні хлопці в такому місці, де ніхто тебе не знає й не треба сильно дбати про репутацію.
За жанром оповідь все ж більше тяжіє до повісті, оскільки кожна маленька глава має свою назву. Твір густо населений різнотипними персонажами.
«Звичайна буденність. Та є тут багато яскравих промовистих фактів», - так каже про свою книжечку сам автор, який однак, пробувши в сусідній країні на заробітках п’ять місяців, одружився та осів у рідному місті.
«Якщо читач прочитає цю книжку, чи захочеться йому їхати на заробітки?» - запитую в автора, що взяв собі доволі промовистий псевдонім Борислав КолиЯк.
«Якщо він авантюрист, то так. Побачити інший світ, його різноманіття -то корисно», - каже автор. Хоч ні для кого не секрет, що наших співгромадян штовхає на заробітки безгрошів’я.
Урок, який читач виносить з описаного досвіду – це те, що до закордонних мандрів треба бути бодай трохи підготовленим.
Сам Павло Руденко, автор, який зливається з головним героєм твору, уникнув через прострочену на 28 днів візу кримінальної відповідальності, що тягла на п’ятирічний термін, лиш завдяки тому, що заздалегідь дізнався про безвіз, здобутий для українців п’ятим президентом Порошенком. Друге, що рятувало, це офіційне запрошення до Бельгії на весілля до сестри.
На зустріч з молодим письменником прийшли такі ж молоді люди, як і він, яким сьогодні визначатися – мандрувати їм за кордон чи все ж залишатися в Україні.
Павло Руденко закінчив юридичний факультет Київський національного університету і працює юрис-консультом у Рівненській обласній клінічній лікарні та є офіційним помічником міського депутата Олени Нездюр. Друкуватися розпочав з публікації малих жанрів у літературних журналах.
Автор щиро зізнається, що його перша книжка досі лежить у шухляді. Він вважає її сирою, як і кожен перший твір чи не кожного письменника.