Літературна зустріч
Словом письменниці Віри Мельникової
насолоджувались читачі рівненської бібліотеки на Ювілейному
В День рідної мови
В неділю 21 лютого у затишній світлиці бібліотеки на мікрорайоні Ювілейному рівненська письменницяВіра Мельникова презентувала свою останню книгу прози «Не думай, що там рай» – на злободенну життєву й болючу заробітчанську тематику.
Читачі, які прийшли на зустріч з письменницею, мали нагоду ознайомитись з усім доробком письменниці. Бібліотекарі Зоя Романуха та Анна Тихончук, готуючись до літературної зустрічі, яку назвали засіданням круглого столу під назвою «Книжки з автографом», підготували виставку з книгами, газетними публікаціями та фотографіями письменниці та журналістки.
Віра Мельникова, яка стала на письменницьку стезю, умудрена життєвим досвідом, після виходу на пенсію, пішла за покликом свого серця сміливо і впевнено. Талант, помножений на любов до справи та наполегливу працю, дав свої плоди. У працездатності з нею змагатися важко. Книжки пішли у світ як з пригорщів вода – одна за одною появлялися на суд читача збірочки віршів, оповідань та повістей Віри Олександрівни: у першій книжечці Глоток воды» (2011 р.) – оповідання та вірші двома мовами – рідною російською та українською. Всі подальші збірки – україномовні. Письменниця позиціонує себе передусім як майстриня в жанрі оповідань та повістей. «Грані життя» (2016 р.), «Серце на ниточці» (2018 р.) – книжки, які вже полюбилися читачам. Є у неї й вірші для малят, зібрані в нещодавно виданій та ілюстрованій дітьми книжечці «Дитинство з пензликом в руці» та у збірці спільній з колегами по перу зі Спілки письменників, членом якої є й Віра Мельникова.
Нову книжку оповідань та повістей «Не думай, що там рай» письменниця вже презентувала наприкінці минулого року в Рівненській обласній науковій бібліотеці. Взагалі тематику її творів Віри Мельникової диктує саме життя. Її герої – наші сучасники, українці й українки різного віку й різних життєвих уподобань та занять. Чимало в своїй творчості письменниця присвятила війні на сході України з російським агресором, всесторонньо розкривши як почуття й переживання і тих, хто пішов воювати, так ітих, хто залишився вдома. Зрада і вірність, незагоєні рани і біль, який тамується коханням – все тут є. Як у житті. Не може нікого залишити байдужим дитяче сирітство.
В основі останньої книжки «Не думай, що там рай», на якійпід час круглого столу акцентувала свою увагу Віра Мельникова, – заробітчанська тематика, а це реалії, за якими складні долі тих, котрі кидають в Україні все попереднє життя й відчайдушно вириваються на пошук кращої долі у чужі незнані світи. Не знаючи мови, звичаїв і традицій, опиняються в обставинах, в яких доводиться долати неабиякі труднощі, нерідко – ламати себе. Та найбільша гіркота в тому, що коли після років заробітчанських поневірянь, намагаються повернутися додому – цей порив обертається гіркотою, розчаруванням. Зчужілою стає рідна земля, бо місця серед рідних дітей, для яких багато років матір була незмінним дармовим «банкоматом», чомусь не стає. І, на жаль, такі заробітчанські трагедії, типові.
Письменниця розповіла, що захопливі сюжети оповідань та повістей – то правдиві сюжети з життя. Літературні образи мають своїх прототипів, які постійно їздять за кордон, або ж вже й назовсім оселилися в чужих країнах. Чи не тому герої й героїні Віри Мельникової такі промовисті, їхні дії й думки емоційно наснажені? А це «чіпляє» читача надовго й ще довго не відпускає після прочитання книжки. Зринають у пам’яті кожного подібні сюжети з життя своїх знайомих чи свого власного, спонукають до невеселих роздумів. Хоч, безумовно, не всі сюжети нещасливі. Трапляються й винятково радісні миттєвості, коли хтось і там, на чужині, знаходить собі щастя.
Як от героїня оповідання «Життя чи гаманець?» зустріла в Італії свого співвітчизника зі Львова. Зустрілися дві споріднені душі, які пізнали зраду й не мали вже куди повертатися додому. А є сюжети й геть трагічні, як от в оповіданні «Звільнення від життя». Бо що тримає там, за кордоном, наших українських матерів? Лише думка, що вона потрібна своїм дітям. Що ось заробить на їхній старт в житті, купить омріяну квартиру дочці, дасть на будинок синові й повернеться на батьківщину бавити онуків. Коли ж реалії життя повертають на розвиток подій, цілком зворотний очікуваному, й жінка розуміє, що потрібна своїм дітям лише як безвідмовний банкомат, що ні син, ні дочка, а тим паче ні невістка, ні зять, ніхто незацікавлений в її поверненні, це вбиває. Як убило в прямому сенсі слова й героїню цього оповідання.
Заробітчанська тематика «зачепила» аудиторію, яка була в основному жіночою. Літературна зустріч вдалася. Автограф від письменниці отримали всі, хто захотів придбати книжки собі чи дітям.
насолоджувались читачі рівненської бібліотеки на Ювілейному
В День рідної мови
В неділю 21 лютого у затишній світлиці бібліотеки на мікрорайоні Ювілейному рівненська письменницяВіра Мельникова презентувала свою останню книгу прози «Не думай, що там рай» – на злободенну життєву й болючу заробітчанську тематику.
Читачі, які прийшли на зустріч з письменницею, мали нагоду ознайомитись з усім доробком письменниці. Бібліотекарі Зоя Романуха та Анна Тихончук, готуючись до літературної зустрічі, яку назвали засіданням круглого столу під назвою «Книжки з автографом», підготували виставку з книгами, газетними публікаціями та фотографіями письменниці та журналістки.
Віра Мельникова, яка стала на письменницьку стезю, умудрена життєвим досвідом, після виходу на пенсію, пішла за покликом свого серця сміливо і впевнено. Талант, помножений на любов до справи та наполегливу працю, дав свої плоди. У працездатності з нею змагатися важко. Книжки пішли у світ як з пригорщів вода – одна за одною появлялися на суд читача збірочки віршів, оповідань та повістей Віри Олександрівни: у першій книжечці Глоток воды» (2011 р.) – оповідання та вірші двома мовами – рідною російською та українською. Всі подальші збірки – україномовні. Письменниця позиціонує себе передусім як майстриня в жанрі оповідань та повістей. «Грані життя» (2016 р.), «Серце на ниточці» (2018 р.) – книжки, які вже полюбилися читачам. Є у неї й вірші для малят, зібрані в нещодавно виданій та ілюстрованій дітьми книжечці «Дитинство з пензликом в руці» та у збірці спільній з колегами по перу зі Спілки письменників, членом якої є й Віра Мельникова.
Нову книжку оповідань та повістей «Не думай, що там рай» письменниця вже презентувала наприкінці минулого року в Рівненській обласній науковій бібліотеці. Взагалі тематику її творів Віри Мельникової диктує саме життя. Її герої – наші сучасники, українці й українки різного віку й різних життєвих уподобань та занять. Чимало в своїй творчості письменниця присвятила війні на сході України з російським агресором, всесторонньо розкривши як почуття й переживання і тих, хто пішов воювати, так ітих, хто залишився вдома. Зрада і вірність, незагоєні рани і біль, який тамується коханням – все тут є. Як у житті. Не може нікого залишити байдужим дитяче сирітство.
В основі останньої книжки «Не думай, що там рай», на якійпід час круглого столу акцентувала свою увагу Віра Мельникова, – заробітчанська тематика, а це реалії, за якими складні долі тих, котрі кидають в Україні все попереднє життя й відчайдушно вириваються на пошук кращої долі у чужі незнані світи. Не знаючи мови, звичаїв і традицій, опиняються в обставинах, в яких доводиться долати неабиякі труднощі, нерідко – ламати себе. Та найбільша гіркота в тому, що коли після років заробітчанських поневірянь, намагаються повернутися додому – цей порив обертається гіркотою, розчаруванням. Зчужілою стає рідна земля, бо місця серед рідних дітей, для яких багато років матір була незмінним дармовим «банкоматом», чомусь не стає. І, на жаль, такі заробітчанські трагедії, типові.
Письменниця розповіла, що захопливі сюжети оповідань та повістей – то правдиві сюжети з життя. Літературні образи мають своїх прототипів, які постійно їздять за кордон, або ж вже й назовсім оселилися в чужих країнах. Чи не тому герої й героїні Віри Мельникової такі промовисті, їхні дії й думки емоційно наснажені? А це «чіпляє» читача надовго й ще довго не відпускає після прочитання книжки. Зринають у пам’яті кожного подібні сюжети з життя своїх знайомих чи свого власного, спонукають до невеселих роздумів. Хоч, безумовно, не всі сюжети нещасливі. Трапляються й винятково радісні миттєвості, коли хтось і там, на чужині, знаходить собі щастя.
Як от героїня оповідання «Життя чи гаманець?» зустріла в Італії свого співвітчизника зі Львова. Зустрілися дві споріднені душі, які пізнали зраду й не мали вже куди повертатися додому. А є сюжети й геть трагічні, як от в оповіданні «Звільнення від життя». Бо що тримає там, за кордоном, наших українських матерів? Лише думка, що вона потрібна своїм дітям. Що ось заробить на їхній старт в житті, купить омріяну квартиру дочці, дасть на будинок синові й повернеться на батьківщину бавити онуків. Коли ж реалії життя повертають на розвиток подій, цілком зворотний очікуваному, й жінка розуміє, що потрібна своїм дітям лише як безвідмовний банкомат, що ні син, ні дочка, а тим паче ні невістка, ні зять, ніхто незацікавлений в її поверненні, це вбиває. Як убило в прямому сенсі слова й героїню цього оповідання.
Заробітчанська тематика «зачепила» аудиторію, яка була в основному жіночою. Літературна зустріч вдалася. Автограф від письменниці отримали всі, хто захотів придбати книжки собі чи дітям.
Людмила МАРЧУК
