Свято Івана Купала: традиції, забобони та прикмети

Обряд Купала – одне з найбільших літніх свят не тільки в Україні, а й у багатьох європейських народів. Це свято літнього сонцестояння, яке відзначають 24 червня: midsommar (середина літа) – у шведів, Saint Jeans (Святого Жана) – у французів, flakagajt (день полум’я) – в албанців, sobotka – у поляків, kresu den (вогняний день) – у словенців, Яновден – у болгар, Івана Купала – у східних слов’ян.

Це свято символізує народження літнього сонця – Купала. А от де взялося ім’я Іван у язичницького божества Купала, може відповісти історія християнської церкви. Саме у IV столітті н. е. цей день вона проголосила святом народження Івана Хрестителя – предтечі Ісуса Христа. Внаслідок християнізації у святі язичницьке найменування «Купала» поєдналося з християнським «Івана». На території України впродовж багатьох століть купальські звичаї змінювалися, завжди мали локальні відмінності, не скрізь однаково збереглися – найбільше на Поліссі, як одній з архаїчних зон слов’янського світу.

Купала під забороною

Перші писемні згадки про свято Купала в Україні є у Волинському (1262 рік) і Густинському (приблизно 1620 рік) літописах, «Синопсисі» (1674 рік). У ХVIII столітті з’явився ряд документів, які свідчать про запеклу боротьбу церковної та світської влади з купальським обрядом. Наприклад, у 1719 році гетьман Війська Запорізького та голова козацької держави в Лівобережній Україні Іван Скоропадський видав указ «о вечерницах, кулачных боях, сборищах под Ивана Купала и проч.», який надавав право фізично карати (в’язати, бити киями) та відлучати від церкви усіх учасників купальських ігрищ. У 1723 році Перемишльський собор у Березові заборонив танці та розваги біля купальського вогню. У 1769-му Катерина II видала указ про заборону свята. Та попри всі заборони, язичницький характер народних обрядів виявився міцним. Не знищила свято й церква,хоч інамагаласьнаповнитийого християнським змістом.

Саме язичницька сутність, містичність, шлюбно-еротичні мотиви купальського обряду привертали увагу багатьох дослідників, митців. Завдяки народному обряду з’явилися такі мистецькі шедеври, як опера С. Писаревського «Купала на Івана»; фольклористична праця Л. Українки «Купала на Волині»; оповідання М. Гоголя «Ніч проти Івана Купала»; кінофільм Ю. Іллєнка «Вечір на Івана Купала»; фольк-опера Є. Станковича «Коли цвіте папороть». Остання 40 років була під забороною і лишеу 2017 році на сцені Львівської опери відбулася її світова прем’єра

Три «кити» Купала

На початку XX століття купальський обряд поступово почав зникати. Сьогодні він існує у «відродженій», точніше«впровадженій» за радянських часів (під час антирелігійноїборотьби) формі інсценізованого обряду. І хоч магічний зміст ритуалів знівельований, а святкування набрало мистецького значення, все ж головні язичницькі ритуальні дійства до нас дійшли – це плетіння вінків дівчатами і пускання їх на воду; вшанування купальського деревця хороводами; розпалювання багаття та стрибання через вогонь; ритуальна купіль; спалювання або потоплення деревця; спалювання кулів соломи чи опудала; влаштування ритуальної вечері. Цікаво, що і назва свята, і ритуальний вогонь, і прикрашене деревце називають «купалом», «купайлом» чи «купайлицею». Це ж і є головні елементи обрядовості, в основі яких лежать культ вогню, води і рослинності. Ритуали уособлюють поєднання чоловічого (вогню) та жіночого (вода) начал, виконувалися з метою забезпечення врожайності, здоров’я, продовження роду.

Вогонь

Обрядове багаття на свято Івана Купала пов’язанеіз культом сонця, тому й місце для нього обирали, як правило, на пагорбах, щоб підняти полум’я якомога вище. Також котили з гір палаючі колеса, обмотані соломою. Для багаття збирали увесь непотріб: солому, старі речі, колеса. З усім цим мала згоріти «нечиста сила». Кожен з присутніх мав принести щось у вогнище, інакше буде битий: «Хто прийде без поліна, той піде без коліна». Розпалювала купальське багаття, як правило, жінка чи дівчина, бо наділена функцією дітонародження, авогонь мав запліднюючу силу. Тому, щоб мати змогу продовжити рід, усі дівчата і молоді жінки мали обов’язково бути на святі. Найважливіший ритуал у цей день - «очищення»вогнем. Люди цілу ніч не спали, водили хороводи навколо вогню. Парубки й дівчата, взявшись за руки, стрибали через вогонь. Іноді через купальські багаття проганяли домашню худобу, щоб уберегти тварин від хвороб. Могли в багатті спалити сорочку хворої дитини, щоб вона швидше одужала. Спалювали у вогні «гілку-купайло» як жертвоприношенняголовному богу – сонцю.

Вода

Як і вогонь, вода також мала силу «очищення», «оздоровлення». Тому в цей день купання було ритуальним івідоме усім народам Європи. Побутували вірування і в цілющі властивості купальської роси, у ній качалися, нею умивалися. На воду дівчата пускали вінки, ворожачи на долю. Потім дівчата й самі роздягалися і купалися, щоб «очиститись». Ритуальні потоплення купальського деревця, Марени та Івана – це імітації колишніх жертвоприношень водоймам. За народними уявленнями, вода в день Івана Купала потребувала жертв і вважалася небезпечною. Тому людську жертву замінило їїсимволічне зображення – купальське деревце.

Рослинність

Це був особливий день для вшанування рослин. Головною купальською травою вважалась папороть, таємничий цвіт якої у ліс в ніч на Купала йшли шукати найсміливіші. Той, хто її знайде, буде здоровим і багатим. Існував також звичай на Купала збирати лікарські рослини; прикрашати оселі зіллям, папороттю, лопухами; виготовляти «купайло»/«гільце» – святкове деревце (найчастіше з верби). За значенням воно схоже до весільного «гільця»/«вільця», бо в давнину саме Купало знаменувало початок шлюбного сезону. Є легенда, що в цю ніч грали весілля Купала та Марени як символ поєднання двох стихій – води і вогню, чоловічого і жіночого начал. «Гільце-купайло» дівчата прикрашали букетиками польових і городніх квітів, ягодами, цукерками, бубликами, різнокольоровими стрічками, зверху кріпили вінок із барвінку, іноді – «квітку» з кропиви й будяків, щоб потім хлопцям було важко його ламати. Робили з верби також фігури «іванів» та «марен», які ввечері несли топити чи спалювати – так приносили жертву богу сонця та богу води, щоб був багатий урожай. І сьогодні гілки розламаного «купайла» господині розкладають по городу для гарного урожаю.

Забобони й заборони

Оскільки магічна складова цього свята виходила на перший план, українці здавна вірили в певні заборони.

Здавна вважалося, що в Купальську ніч прокидається нечисть і влаштовує шабаш, тож у цей день не ходили на природу, щоб мавки та лісовики не потягли з собою. Тільки сміливці цієї ночі ходили шукати квітку папороті.

У день Івана Купала українці не рекомендують підіймати знайдені гроші, адже це може спричинити фінансові проблеми. Також не варто віддавати чи позичати речі з дому, бо з ними можна віддати добробут.

У купальську ніч не бажано спати, бо до оселі може зайти нечиста сила. Також не можна працювати й одружуватися.

Також за давніми віруваннями вважається, що стрибати через купальське багаття за руки не можна з ким завгодно. Робити це треба лише з коханою людиною.

Цікаво, що на Івана Купала не можна забивати свійських тварин, особливо тих, що дають молоко.

Цікаві факти про свято

Свято Купала має кілька інших назв. У певних областях України цей день називають Купайла або Сонцекрес.

Купальське багаття розпалювали вогнем, що добули тертям, адже вважали такий вогонь живим. Честь розпалити вогнище надавалася старшому члену громади. Українці вірили, що багаття магічне, тому вугілля й попіл забирали додому чи закопували в полі.

До купальського вогнища приходили всі дівчата й жінки селища. Відсутніх на святкуванні звинувачували у відьмацтві.

Протягом купальського дня україн­ці мали оберігатися від відьом. Для цього люди вішали на шию чи ховали за пояс часник.

У світі існують подібні свята на честь Іоанна Хрестителя та сонцестояння. Найбільші святкування відбуваються в Іспанії під час фестивалю “Вогнища Сан Хуана” та в Бразилії під назвою “Феста Жуніна”.

До речі, на Івана Купала готують спеціальні обрядові страви. У купальське меню входять ячмінна каша, галушки, вареники з вишнями, квас і трав`яний чай.

Народні прикмети на Івана Купала

• Побачити змію — до біди.

• Вранці багато роси — буде великий урожай.

• Зоряне небо — до хорошого врожаю.

• Йде дощ — літо буде посушливим і спекотним.

• Якщо вмитися ранковою росою на Івана Купала, можна поліпшити своє здоров’я і примножити красу.

• Якщо цикади голосно скрекочуть, то скоро настане спека.

• Дощ на Івана Купала пішов - ще п’ять днів дощитиме.