Медовий, Яблучний і Горіховий Спас: традиції та обряди

Щороку в серпні віруючі українці відзначають три великі Спаси, які названі на честь сезонних продуктів.

Медовий Спас або Маковія - це народна назва церковного свята Походження дерева Хреста Господнього. Цього дня віряни освячують домашній мед і купаються в річках. Медовий Спас відзначаємо 1 серпня. З цього дня розпочинається «Спасівка» - піст, який триває два тижні. 

В цей день у церквах святять воду, квіти і мак. Серед квітів у  букеті обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик», або «маковейка». До нього кладуть і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (в народі їх називають зіллям, зіллячком): васильки, м'яту, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.

Після освячення «маковійчика» кладуть за образами, і він зберігатиметься там аж до весни, а деякими травами і маком будуть користуватися за необхідності, адже «освячене зело до всякої слабості здібне». Навесні мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до кіс – «щоб не випадало з голови волосся».
Сакральний статус маку в українців був доволі високим. Ним обсипали корів і господу «від усього лихого». Цікаво, що навіть зараз дехто зберіг цю народну традицію ставлення до маку як до оберегу. Наприклад, посипають маком біля порогу квартири, де народилася дитина, щоб її не наврочила якась людина, що прийде провідати породіллю.
Окрім звичайного городнього маку, дівки-чарівниці на Маковія святили мак-видюк (самосійний, дикий мак), що в народному знахарстві вважається засобом проти чародійства, а також проти упирів і так званих «ходячих покійників». Таким маком треба було обсипати навкруги себе або обсипати дім – зробити магічне коло з маку – тоді всі вроки і хитрощі відьми пропадуть безслідно. За народними уявленнями, відьма або упир не могли заподіяти людині шкоди, аж поки не визбирають весь мак до зернини. Вважалося, що відьми дуже боялися такого маку, особливо з першої маківки, яку вони намагалися вирвати на чужому городі.
На Маковія святили також свіжовикачаний мед у стільниках, щедро пригощаючись ним. Обрядовою їжею в цей день були «шулики» - печені коржі, які ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа дуже смачна, особливо її люблять діти. Готували також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники.
Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно корисною від усіх хвороб. В цей день святили також колодязі та воду в річках.

Яблучний або Другий Спас присвячений святу Преображення Господнє. За старою українською традицією тільки після нього можна їсти яблука. Яблучний Спас ми святкуємо 6 серпня.

У це свято за древнім церковним звичаєм  святять груші, яблука, мед і об­жинкові вінки або жмут колосся жита й пше­ниці. Тому в народі цей день називають Другим, або Яблучним Спасом. Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі саме в ту пору дозрівав виноград, який і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що все — від людини до рослини — повинно бути присвячене Богу як Його творіння.

За народними прикметами, Яблучний Спас означає настання осені і перетворення природи. Прийнято вважати, що ночі після Спаса стають набагато холоднішими. 

На Яблучний Спас також побутували обряди з водою: свяченою водою окроплювали зорану під озимі землю. 

На Яблучний Спас прийнято пригощати фруктами знайомих і незнайомих людей. А надкушуючи того дня перше яблуко, обов’язково варто загадати бажання, вимовивши фразу: «Що надумано – збудеться, що збудеться – не минеться». Наші прадіди, до слова, вірили: якщо яблуко попалося кисле, то варто чекати труднощів упродовж року, коли ж солодке й соковите - вдачі.

На Другий Спас газдині колись обов’язково варили варення з яблук, пекли пироги, робили компоти. Вірили, якщо того дня з’їсти яблука з медом, то міцне здоров’я на цілий рік гарантоване.

Горіховий або Хлібний Спас вважається святом збору врожаю і жнив сіна. З нового зерна цього дня випікають хліб і потім освячують. Горіховий Спас святкуємо 16 серпня.

У це народне свято церква відзначає православне свято перенесення Нерукотворного образу Спасителя в Константинополь з Едеси. Відповідно до Святого Письма, одного разу Ісус після вмивання витерся рушником, на якому відбилося його божественне обличчя. З полотна художники почали змальовувати ікони Спаса Нерукотвороного, а сама тканина вважалася зцілюючою та чудотворною. Вважається, що вона вилікувала хворобу правителя міста Едеси, а потім зберігалася у місцевому храмі. У 944 році Едессу взяли в облогу візантійські воїни, і жителі міста попросили зняти блокаду в обмін на святиню. Так Нерукотворний Спас було передано візантійцям, які привезли його до Константинополя. Саме цій події і присвячене свято. Надалі Спас було вкрадено та втрачено.

Горіховий Спас і Хлібний Спас - народні назви свята, які з'явилися через те, що в цю пору дозрівали горіхи і зерно, які слов'яни активно збирали. Також свято називають Полотняним Спасом тому що в цей день люди шанували полотна і продавали тканину на ярмарку, а піти з ринку з порожніми руками вважалося поганою прикметою.

Горіховий Спас відзначають з меншим розмахом, ніж Яблучний і Медовий, але все ж не варто ігнорувати це торжество. За традицією, у цей день православні відвідують богослужіння і освячують горіхи, зерно і готовий хліб. Також в храм можна принести яблука та мед, якщо не встигли освятити їх у минулі Спаси.

Освячені продукти несуть додому, де пригощають усіх рідних. Також на свято запрошують в гості друзів і кумів, яких годують стравами з освячених горіхів і зерен.

Власники своїх ділянок до 16 серпня закінчують збір жита і пшениці, і починають сіяти озимі культури. Господині на Спас за старих часів ткали полотна, вишивали рушники і шили одяг, а також виставляли тканину на продаж. Також на Третій Спас, за традицією, освячували всі колодязі та джерела питної води. Після важкого дня всією сім'єю сідали за вечерю і ходили в баню.

Перед Третім Спасом, а саме 15 серпня, велике свято - Успіння Пресвятої Богородиці, або Перша Пречиста. Цього дня завершується Успенський піст. Дехто вважає його продовженням Великого посту. Тому, всупереч звичаям порушувати Петрівку, на Спасівку постували обов’язково. Вважали, що це - найлегший із річних постів, бо достигали не лише садовина й городина, а й зернові, бобові та баштанні культури. Казали: "Спасівка - ласівка, а Петрівка - голодівка".

Як бачимо, усі найбільші свята в народі тісно переплелися з циклами робочих днів, садово-городніми роботами християн, і Три Спаси - не виняток. І як би ми не називали ці свята, не намагалися уточнити їх назви, підкоригувати звичаї чи обряди, не заплутувалися у послідовності їх дій, варто, як і при вшануванні інших свят, пам’ятати фразу святого Августина: "Постав у житті Бога на перше місце, і всі решта речей стануть на свої місця".