Жанна Захарець: «Робимо все можливе, щоб діти, які проживають в сиротинці, відчували тепло і турботу»
28-01-2024, 15:21. Разместил: Kordonets
Так, у Рівному уже тринадцятий рік працює комунальний заклад «Рівненський обласний соціальний гуртожиток» Рівненської обласної ради, де тимчасово можуть знайти прихисток діти-сироти віком від 15 до 18 років та діти, позбавлені батьківського піклування, віком від 18 до 23 років, а також одинокі матері та вагітні жінки, які опинилися в складних життєвих обставинах.
Як розповіла соціальний педагог закладу Жанна Захарець, нині у закладі проживає 16 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з них двоє - внутрішньо переміщені особи. Ці діти приходять після інтернату або дитячих будинків сімейного типу і відразу потрапляють в доросле життя, фактично, залишаючись один на один з собою. Більшість з них мають травми дитинства, замкнутість, відчуття самотності. З самого дитинства вони набачені різних жахів через агресивну поведінку батьків та безвідповідальне ставлення ними до виконання своїх обов’язків. У гуртожитку вони отримують психологічні, соціально-педагогічні, медичні, соціально-побутові, юридичні та інформаційні послуги, навички самостійного життя, захист їх прав та інтересів.«Перші дні, коли я була зарахована сюди на роботу, я закривалася в кабінеті і плакала. Дуже важко було морально дивитися на цих дітей. А потім я зрозуміла одну істину - як не я, то хто їм допоможе? Я дуже люблю свою роботу, сприймаю це як якесь покликання. Покликання допомогти дітям, які дійсно цього потребують. Раніше я працювала у правоохоронних органах і це була жорстка робота. А тут, навпаки, треба бути толерантною, доброю. Тут більше про жіночність, інстинкт материнства. Адже ці діти і так ранимі, жорстоко побиті долею і кричати на них, тиснути – ну зовсім недоречно. Фактично, ми, працівники гуртожитку, повсякденно виконуємо для них функції матерів, сестер, бабусь та дідусів. Робимо все можливе, щоб діти, які проживають в сиротинці, відчували тепло і турботу. Постійно на свята ми всі разом збираємося, готуємо щось смачненьке, накриваємо святковий стіл і сідаємо дружненько, однією великою сім’єю, спілкуємося, коли Різдво наприклад, колядуємо. І так добре, тепло, затишно відразу на душі стає, коли бачиш, що діти сповнені радості від такої душевної атмосфери, адже їм так цього бракувало у дитинстві, - розповідає Жанна Миколаївна. У своїй роботі я дотримуюся пріоритету, що після отримання диплома дитина повинна працювати. На сьогоднішній день усі наші діти працевлаштовані, серед них – вантажники, продавці, баристи, працівники на хлібопекарні. Є дівчата, які закінчили медичну академію, то працюють з дітками з інвалідністю. Як педагог, я допомагаю їм знайти цю роботу, вони приходять до мене, ми сідаємо разом і переглядаємо вакансії, телефонуємо роботодавцям, домовляємося. Найбільше з працевлаштуванням виручає ринок «Дикого», тут завжди знайдеться робота і підприємці ніколи не відмовлять та не обдурять. Діти самі підходять до підприємців, запитують про роботу і їм залюбки щось пропонують».
Утримання гуртожитку здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, передбачених для виконання програми, спрямованої на розв’язання проблем дітей, жінок та сім’ї. Однак, як розповіла Жанна Захарець, у цій програмі непередбачено харчоблоку, що є трохи проблематично. Адже дитина, яка приходить у гуртожиток після інтернату і лише щойно працевлаштувалася, фактично опиняється без засобів на існування, поки не отримає свою заробітну плату. Тож іноді грошей не вистачає навіть на найнеобхідніше. Тому, працівникам закладу доводиться власними силами закривати ті чи інші потреби, а також звертатись до державних та недержавних організацій з проханням допомогти. «Уже не вперше до вирішення таких проблем долучається Олена Ярославівна Нездюр, депутатка Рівненської міської ради. Завжди цікавиться проблемами нашого закладу, запитує, чим може допомогти, ніколи не відмовляє у допомозі, коли самі до неї звертаємося. Постійно, на всі свята, долучається до накриття святкового столу, аби наші вихованці відчули домашній затишок, тепло та турботу. Також допомагає продуктовими пакетами для дітей з інвалідністю. Нам ніхто не виділяє на це кошти, а завдяки таким людям як Олена Ярославівна, у стінах нашого гуртожитку дійсно відчувається якась святкова атмосфера, що є дуже важливо для наших мешканців. Адже в таких випадках вони відчувають себе потрібними, неодинокими, відчувають ту любов і піклування, яке їм так необхідне. І велика й щира шана та подяка їй за це, адже не кожен депутат зараз долучається і переймається такими проблемами», - зауважила Жанна Миколаївна.
«Насправді, ми не усвідомлюємо, що сім’я - це і є той зв’язок, який нагадує про різні моменти з нашого дитинства, про приємні спогади, що додають нам сил і підтримки рухатися далі, вселяючи надію на завтрашній день. Ми завжди можемо звернутися до своїх батьків не лише за порадою, а й за емоційною підтримкою, адже вони нас люблять, вірять в нас і вважають, що ми найкращі діти в них. А діти, позбавлені батьківського піклування, звичайно обділені цим. І жодні соцслужби чи державні установи не замінять їм сімейних зв’язків. Добре, що на чолі гуртожитку стоїть людина, яка розуміє це, і намагається дати частинку того сімейного затишку цим дітям. Принаймні, вони відчувають, що за них хтось піклується і що вони не самі повинні виживати в цьому страшному світі. Я бажаю цим дітям життєвої удачі, щоб вони стали міцнішими, сильнішими, і хай у кожного з них доля складається якнайкраще», - каже Олена Нездюр.Працівники гуртожитку докладають максимум зусиль, аби виростити з цих дітей хороших, вихованих, добрих, чуйних людей, адаптованих в соціумі, щоб вони не відчували статус сироти. А директор закладу, Ігор Новосад, дбає про те, щоб діти та мами з дітьми ні в чому не відчували потреби.
«Допомогти дітям, які приходять до нашого закладу, адаптуватися, знайти себе в житті, досягти певних цілей, щоб вони знайшли та реалізували себе в житті, підтримати, щось порадити – оце і є основні пріоритети в моїй роботі. Тож вірю, що той позитив і турбота, якою ми намагаємось оточити своїх мешканців, дадуть їм стимул створити для своїх дітей кращі умови, аніж в яких, здебільшого, виховувались вони. Приємно, коли після закінчення терміну перебування в гуртожитку вони не забувають про нас, заходять до нас в гості, телефонують до мене, постійно запитують якихось порад, діляться особистими таємницями, про які ніхто ніколи не дізнається. І вони такі відкриті, добрі, щирі, бо до них так відносилися тут. Я вважаю, це велике досягнення і цим треба пишатися, адже вдячність цих дітей – це і є плоди твоєї праці», - підсумувала пані Жанна.
Вернуться назад