Найгірший ворог підточує нас із середини. Як його здолати?

Ворог внутрішній не менш небезпечний як зовнішній. Кожен українець знає, що лиш тоді здобудемо перемогу і втримаємо на рівні свою державу, коли здолаємо корупцію, яка зжирає державу зсередини, і всі наші відчайдушні потуги здолати ворога зводяться нанівець.

Кожному, хто вболіває за рідну країну, яку наразі люто катує ворог, ой як болить усвідомлення нашої нерівності й несправедливості: у той час, коли хтось на передовій неймовірними зусиллями, нерідко ціною втрати життя й здоров’я виборює нам свободу, хтось інший на крові своїх співвітчизників накопичує собі статки.

Перші свідчення про корупцію - у письменах древніх римлян

Корупція – важкий злочин, скоєний супроти свого народу. Явище гидке, аморальне і гріховне. Ця важка соціальна хвороба, яка вражає спершу тих, хто має доступ до благ, зародилася ще в далекій древності, про що є свідчення у письменах древніх греків і римлян. Те, як корупція знищила могутню Римську імперію, вочевидь багатьом відома істина. Завойовуючи все нові й нові території, римляни зростили величезний бюрократичний апарат. Отримати посаду – означало отримати в руки інструмент для грабунку підвладних територій і людей, котрі там живуть. Так непомітно бюрократичний апарат підточував економічні основи своєї імперії.Римську імперію, колись велику й могутню, зруйнувала корупція. Проте історія й досі не навчила тих, у нутрі яких дрімає ген жадоби й ненаситності. Від Гая Юлія Цезаря, який намагався здолати корупцію шляхом запровадження досить суворого покарання посадовцям за підкуп та хабарі, минули тисячоліття. А віз і нині там.

Корупція - явище глобальне і заразне. Але ж ми боремося!

Немає жодної країни у світі, де б зовсім не існувало корупції. Це явище схоже особливий вид епідемії, який розповзається від вищого рівня до нижчого, а затим повзе по периметру.

Та наш президент у всіх своїх виступах говорить про боротьбу з корупцією.

Проаналізуймо статистику. За вісім місяців 2023 року Офісом генерального прокурора зареєстровано 11,6 тис кримінальних проваджень, які пов'язані із корупцією. Проте відкрити кримінальну справу не так важко, як довести її до суду. А до суду потрапляють в середньому 25-35% від зареєстрованих проваджень. До того ж далеко не всі справи, які розглядає суд, завершуються ухваленням вироком. Таких випадків менше половини.

Та все ж в останні п'ять років можна помітити їх зростання. В цьому сенсі 2023 рік взагалі може стати рекордним.

Але це враження. Бо як придивитися пильніше, то більшість вироків за статтею 369 ККУ ("Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі"). Тут в основному справи про спроби водіїв підкупити поліцейських які завершуються штрафом у 17 тис грн.

Якщо залишити лише топ-посадовців (категорії А та Б, до яких належать судді, прокурори, слідчі, народні депутати, начальники управлінь, міністри та їх заступники і т. п.), то вироків стане приблизно вдесятеро менше.

Про що свідчить мала кількість вироків?

А лиш про те, що корупційний грунт ніде не подівся. Він є і він міцний. Навички, як обвести й обійти хоч самого обізнаного зарубіжного економіста, який виділяє нам кошти, удосконалилися.Роками «пильної» працінапрацьовані зв’язки. Свій свого бачить здалеку і свій свого готовий захистити, відмазати в суді, дати шанс виїхати в іншу країну і т. п.

Якщо роздивитися, як саме судять "топ-посадовців", то висновок очікуваний: частину з них суд виправдовує. Частині виносить м'які покарання (наприклад без ув'язнення чи із відстрочкою виконання вироку). В результаті, з більше десятка тисяч щорічних проваджень, залишається близько 15-20 вироків щодо посадовців вищого і середнього рангів, які передбачають реальне ув’язнення (хоча і це лише перша інстанція, адже вирок можуть оскаржити, а суди загалом тривати роками).

116 місце в ряду з Алжиром, Анголою й Замбією?

Все ж еволюція в цьому плані хоч не йде стрімко, як би хотілося, та все ж якось просувається. Так за 2018-й рік Україна дещо поліпшила свої позиції в міжнародному рейтингу «Індекс сприйняття корупції», набравши 32 бали зі 100 можливих і посіла 120-е місце, розділивши його з Малі, Малаві та Ліберією.

У 2022 Україна піднялася на один бал. Набрала 33 бали зі 100 можливихі наразі - на 116 місці із 180 країн.

Так само, як і Україна, 33 бали мають Алжир, Ангола, Замбія, Монголія, Сальвадор та Філіппіни. На один бал Україну випереджають Боснія і Герцеговина, Гамбія, Індонезія, Малаві, Непал, Сьєрра-Леоне.

З-поміж сусідів Україна надалі залишається вищою за Росію – країна-терорист у 2022 році втратила 1 бал і з 28 балами посідає 137 місце у списку.

Знизилися бали Угорщини – 42 бали (-1 бал, 77 місце), та російської сателітки Білорусі (-2 бали, 82 сходинка).

Лідерами рейтингу залишаються Данія, Нова Зеландія та Фінляндія – усі вони з 88 балами ділять першу сходинку.

Чому все так повільно й погано?

Наразі ми в Україні дійшли до того, що наша держава, наче еквілібрист на шнурку балансує між «пепемогти» і «бути у війні на довгі роки». Адже ті великі й впливові держави, котрі постачають нас не лише зброєю, але й фінансують наше життя й економіку, не хочуть викидати свої кошти в безодню. В ці дні, коли у нас на всіх фронтах гаряче, а в деяких точках справжнє пекло, у США з приводу допомоги Україні тривають щоденні жорсткі дискусії, а то й сутички. І хоч військова допомога надається і за словами американського президента - буде надаватися - стільки, скільки буде потрібно, проте наші воїни, котрі стоять на передовій щодня переконуються, що зброї потребують набагато більше, ніж нам дають.

Урізуються суми і в економічному сенсі. І чи вправі ми на це ображатися?! Це питання. Рятують і потопельника. Та лише того, хто щосили гребеться, намагаючись врятувати себе сам.

Той, хто кошти виділяє, має право контролювати, на що вони потрачені. Наскільки ефективно чи ощадливо. Бо відомо, що в корупційних країнах є такі специ, які навіть у щільних лещатах тотального контролю навчилися «викручувати» дещицю для себе. Тут і про нас. Бо здебільшого так і буває, як у народній притчі про сало. «Коли ніс сало і жир з нього залишився на руках, то салу ж нічого не сталося?» От у нас таких салолюбів чимало сидять у вищих чиновницьких кабінетах.

Де шукати причину зла?

Кожна хвороба має причину. Втрата у суспільній свідомості таких головних людських цінностей, як честь і гідність, робить суспільство безборонним і по відношенню до власних бюрократів-хапунів.

Той, хто хабар бере, провокований тим, хто дає. Посудіть, як не взяти, коли людина сама дає. Значить, вона вдячна! В цьому випадку, кажуть, хіба дурень не візьме. І тицяють у того дурня пальцем. Це діє. Через якийсь час навіть чесний хірург чи суддя вже не хоче бути білою вороною і теж починає брати.

Кожне явище має свою еволюцію. З часом це брання запросто переходить у вимагання. Деякі високопоставлені чиновники навіть на папері пишуть цифру з багатьма нулями за просування якоїсь вагомої справи чи проведення хірургічної операції. Або ж хтось бере просто за мовчання. Чиновникам це дуже знайомо. Знайомо й громадянам.

Датки й побори у нашій країні починаються з дня народження наших діточок у пологовому будинку (як тут не дати, якщо твоя дружина народжує, а ти хвилюєшся, аби все було як слід! Тут завчасу готується потрібна сума!) І так до самої смерті. Бо кому невідоме купування вигідного місця на кладовищі?

За словами академіка права Віталія Журавського, який науково досліджував питання корупції в Україні, наша біда в тому, що люди бачать корупцію лише у вищих ешелонах влади і зовсім не помічають її біля себе. Хоч вона пронизує все наше суспільне життя. Показовий приклад. Коли ти просто вручаєш букет учителю в знакщирої вдячності – це справді вдячність. Коли ж ти при цьому очікуєш, що цей учитель повинен поставити твоїй дитині вищий бал, тоді це прояв корупції. На Заході так і вважають. А у нас це норма! Допоки ми так вважатимемо – нічого не зміниться.

Найгірше ж те, що в Україні розвинута політична корупція. За системою політичного квотування формується судова гілка влади, ЦВК, Конституційний суд, Верховний суд. І сама судова система стає повністю залежною від політичних партій.

Призначення на посади губернаторів, глав держадміністрацій здійснюється із кола осіб, визначеного не за фаховими, моральними якостями, а за критеріями кумівства,  земляцтва, особистої відданості. І це суто українська ознака корупції.

Прокуратурі повернуто її радянську модель роботи. Правляча еліта, яка формує Прокуратуру, здатна використовувати її для знищення і дискредитації політичних опонентів. Отже, сама Прокуратура наразі сама є ефективним засобом корупції.

Найостанніший світовий антикорупційний рейтинг для України – це 104 місце! Наші воїни дивують світ, мужньо й відчайдушно борючись на усіх фронтах, долаючи найтяжчі труднощі, віддаючи своє життя. Тож бути нам і далі серед найкорумпованіших держав світу ганебно! 

Корупція разить нас, громадян України, у саме серце. Бо ми, як народ, втрачаємо віру у майбутнє своєї країни. А в себе, що ми спроможні щось змінити і зовсім не віримо. Саме через цю зневіру чимало молодих людей зовсім покидають Україну. Більшість із тих, що виїхали під час війни, а хтось ще й раніше, вже не повернуться.

Тож вихід із глухого кута один -ми мусимо об’єднатися, щоб здолати корупцію. Почати – кожен із себе Почати контролювати ближнього. Без цього наше майбутнє сумне і безпорадне.

Людмила МАРЧУК