«Підприємці – головна рушійна сила волонтерського руху…» – Олена Нездюр
6-09-2022, 23:53. Разместил: Kordonets
- Пані Олено, виникнення в Україні волонтерського руху - найбільш значущий результат революції Гідності. Згадайте, як це було. Як зародився волонтерський рух на вашому підприємстві?
- Так, саме революція Гідності стала поштовхом у прагненні людей до змін. Підприємці –це категорія, яка завжди попереду. Їхня діяльність безпосередньо пов’язана зі змінами. Вони не люблять рутини. Наші підприємці брали активну участь у революції Гідності. Були учасниками й водночас гаряче підтримували учасників Майдану всім, чим могли. Пригадую, як наші жінки після роботи ліпили вареники, готували голубці й передавали на Майдан їжу. Тоді й зародилося прагнення допомагати один одному. Люди відчули, як це важливо відчувати плечей лікоть один одного. Відчули, яка це велика сила, коли мизгуртовані в єдину згуртовану та організовану структуру.
- Так, сьогодні справді важко уявити, як би ми подолали усі потрясіння й лихоліття, які ми вже пережили й переживаємо тепер, коли б люди не згуртувалися, не об’єдналися в єдину волонтерську родину. Як включилося ваше підприємство в допомогу армії, коли розпочалася війна в 2014-му? Чи волонтерите тепер?
- У 2014-му ми відразу ж сформували продовольчі посилки та відправили їх на Схід бусами. Їхали й годували людей. Працівники промислової групи активно включились у плетення маскувальних сіток, збір теплих речей, в’язали бійцям шкарпетки. Долучались і до приготування харчових посилок: ліпили вареники, пекли пиріжки. Кожен робив стільки, скільки він міг. Виокремити в цьому невпинному процесі когось одного важко. Бо як оцінити внесок жінки, яка сама не доїсть, а вкладе зекономлені кошти в ті ж вареники, від підприємця,що надасть фінансовий внесок для придбання того ж тепловізора. Поміч кожного вагома й неоціненна.
З перших днів повномасштабної війни, коли трохи оговтались від першого шоку, наше підприємство перерахувало ЗСУ значний грошовий внесок. А далі, так само, як і в 2014-му пішли від нас в зону бойових дій буси з харчами і товарами, виділяли речі й на потреби територіальної оборони. Зокрема, це теплий одяг,пледи, матраци, засоби для обігріву. Жіноцтво відразу організувало плетення маскувальних сіток та виготовлення кікімор для розвідників.
Багато наших підприємців пішли до лав ЗСУ і вже звідти особисто зверталися до мене за поміччю. Не буду озвучувати, які це бригади. Але була в бійців велика потреба в тепловізорах, приладах нічного бачення, бронежилетах, раціях і в інших потрібних речах. Багато речей замовляла за кордоном і переправляла в ті частини, де на них очікували. Дізнавшись про потребу в автомобілях, я проконсультувалася з військкоматом і придбала для ЗСУ вантажний бортовий бус на з кабіною на чотири місця. Такий був якраз потрібен. Потрапило це авто у Запорізьку область. Нехай служить нашій перемозі.
- Все це неабияка поміч, пані Олено. Спасибі вам. І все ж іноді трапляються у волонтерстві й прикрі речі. Що, на вашу думку, підриває авторитет і довіру волонтерів?- Непрозорість під час збору коштів та розкрадання допомоги й коштів. На жаль, це помічають і наші воїни. І дуже боляче таке ними сприймається. Важко це осягнути розумом: як же так можна - хтось має проливати свою кров, жертвувати своїм здоров’ям і життям, а хтось буде в цей час красти те, що ми всі, з миру по нитці, в цю перемогу вкладаємо? І тій бабусі, коли вона відриває зі своєї пенсії останню копійчину, щоб пішла вона якомусь воїну на бронежилет, а ці народні внески хтось безсовісно кладе до свого гаманця, таке дуже боляче усвідомлювати. Такими негідними діями ці люди обкрадають і нас, і самих себе. Тим працюють не на свою країну, а на ворога. А нашого воїна, який стоїть на передньому краї, наражають на небезпеку. Це ганьба. Такого не має бути. Таких осіб треба викривати і робити їх привселюдно відомими.
- Є різні цілі (спрямування) волонтерської діяльності. Це і допомога хворим дітям чи пораненим бійцям, і підтримка переселенців, участь в різних корисних проєктах, допомога армії. За якими напрямками найбільше доводиться працювати вам?
- Вже й не пригадаю всіх, хто до мене за чим звертався: як окремі організації, так і окремі люди. Та хто б не звертався, ми нікому не відмовляли. Допомагали всім. Як і чим могли. Підприємці були і залишаються основною рушійною силою волонтерського руху. Нас гріє відчуття, що ми допомогли. Що змогли це зробити. Віримо в перемогу. Переконані, що перемога буде за нами. І ми будемо проживати в гарній заможній державі Україні.
- Дай, Боже. Усі ми живемо цією вірою. Хай так і буде. Дякую за розмову.
Розмовляла Марта ПІДЛІСНА
Вернуться назад